КОВАЛЕНКО Ольга Євгеніївна - доктор медичних наук, професор.

Лікар-невролог та лікар-рефлексотерапевт вищих кваліфікаційних категорій.

Професор кафедри сімейної медицини та амбулаторно-поліклінічної допомоги НМАПО імені П. Л. Шупика.

  Учениця і послідовниця заслуженого діяча науки та техніки України, лауреата Державної премії України, члена-кореспондента НАМН України, доктора медичних наук, професора Мачерет Євгенії Леонідівни, очолювавшої кафедру неврології і рефлексотерапії НМАПО імені П. Л. Шупика з 1977 по 2010 рр.

1985 рік - закінчила Донецький державний медичний інститут ім. М. Горького за спеціальністю “Лікувальна справа”.

2009 рік – отримала другу вищу освіту в Національному педагогічному університеті імені Д. Драгоманова за спеціальністю «Психологія».

Практичну діяльність розпочала з посади дільничого лікаря-спеціаліста військового шпиталя Казахської РСР, потім працювала терапевтом і після спеціалізації в Київському інституті удосконалення лікарів (КІУЛ)– неврологом в міській лікарні м. Донецька. З 1990 року і по червень 2012 р. працювала на кафедрі неврології і рефлексотерапії (раніше – Київський інститут удосконалення лікарів (КІУЛ), нині – НМАПО імені П. Л. Шупика).  Розпочала трудовий стаж в якості старшого лаборанта кафедри в 1990 році, а після закінчення заочної аспірантури і захисту кандидатської дисертації - кандидат медичних наук (1994) та асистент кафедри (1995). Доцент кафедри неврології і рефлексотерапії НМАПО імені П. Л. Шупика з 2000 р. Після захисту докторської дисертації за темою «Клініко-діагностична характеристика, профілактика та лікування порушень кровообігу в вертебрально-базилярному басейні при патології шийного відділу хребта», доктор медичних наук з 2007 року. Професор кафедри неврології і рефлексотерапії, як обрана за конкурсом з 2009 р. Присвоєно звання професора в 2010 році. З червня 2012 року – професор кафедри сімейної медицини та амбулаторно-поліклінічної допомоги. З 2007 по 2013 рр. обіймала посаду головного позаштатного спеціаліста Міністерства охорони здоров‘я України зі спеціальності «Рефлексотерапія».

     Основні напрямки науково-практичної діяльності - судинна патологія головного та спинного мозку, зокрема – вертебрально-базилярна недостатність, вертеброневрологія (остеохондроз та його неврологічні прояви), прогресуючі запальні захворювання нервової системи, вегетативна дисфункція, наслідки черепно-мозкових травм, реабілітація в неврології та ін.

В основі лікувально-діагностичних заходів, що використовує та досліджує, пріоритетним є індивідуалізований підхід до стану здоров’я кожного хворого („Лікувати хворого, а не хворобу”), тому поряд з сучасним традиційним медикаментозним лікуванням хворих активно застосовує методи рефлексотерапії (голковколювання, лазеропунктуру тощо), що ґрунтуються на засадах Традиційної Китайської медицини, широко використовує та впроваджує  в практичну медицину гомеопатичний метод лікування, розробила й обгрунтувала власний погляд на сумісне його застосування з рефлексотерапією та традиційним лікуванням. Володіє методом мануальної терапії та використовує його в своїй практиці. Поряд із застосуванням та вивченням загальноприйнятних і нових діагностичних методик використовує іридодіагностику (діагностику стану організму людини шляхом оцінки райдужної оболонки ока), проводить роботу щодо подальших наукових обґрунтувань цього методу.

  Автор понад 300 публікацій, як наукового так і навчально-методичного характеру. Є співавтором 6 посібників, 2 монографій, 1 підручника, 11 методичних рекомендацій, має сім деклараційних патентів на винахід та корисні моделі, авторське право на твір, а також рацпропозиції. Є науковим керівником 8 кандидатських дисертаційних робіт та 1 докторської дисертації.

Є членом спеціалізованих вчених рад зі спеціальностей «Неврологія» та «Сімейна медицина».