Мета Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика полягає в підготовці висококваліфікованих спеціалістів майбутнього. Підґрунтям її досягнення є поступальний розвиток Академії як інноваційного освітньо-науково-медичного центру України, що відповідно до міжнародного стандарту ISO 9001/2015 забезпечуватиме:

- підготовку та безперервний професійний розвиток конкурентоздатних фахівців, готових до практичної реалізації новітніх технологій;

- проведення наукових досліджень на сучасному (інноваційному) рівні та впровадження результатів у практику;

- надання висококваліфікованої медичної допомоги на клінічних базах та участь в управлінській діяльності щодо її поліпшення.

Історія академії
Академія зараз
Видатні постаті
Перспективи розвитку

Наказ МОЗ України про затвердження складу Наглядової ради НМАПО імені П. Л. Шупика

Наглядову раду НМАПО імені П Л. Шупика затверджено

Відповідно до статті 37 Закону України «Про вищу освіту» та рішення вченої ради НМАПО імені П. Л. Шупика від 14 червня 2017 року наказом МОЗ України №956 від 21.08.2017 року затверджений склад Наглядової ради Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика:

Сисоєнко

Ірина Володимирівна

народний депутат України, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, голова

 

Лукашевич

Надія Іванівна

голова правління ВГО «Спілка громадських організацій України «Народна Рада»

 

Рибчук

Віктор Олександрович

генеральний директор Медичного центру «Університетська клініка «Оберіг» ТОВ «Капитал»

 

Сорока

Іван Миколайович

 

президент ГО «Український медичний клуб»

Ткаченко

Вадим Юрійович

генеральний директор ТОВ «Лабораторія маркетингових технологій»

 

Фомін Петро

Дмитрович

завідувач кафедри хірургії №3 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця

 

Цимбалюк

Віталій Іванович

президент Національної академії медичних наук України

 

Перше засідання Наглядової ради Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика заплановано головою Наглядової ради на 08.09.2017 року о 15.00.

Переглянути у (PDF)

У витоків створення Клінічного інституту для удосконалення лікарів (1918) стояла медична громадськість - професійна Спілка київських лікарів, передові представники якого, вихованці медичного факультету університету Св. Володимира (М. А. Левитський, О. З. Лазарєв, Є. Л. Скловський, Г. Б. Биховський, І. І. Фрумін та ін), не зважаючи на всі настрої і труднощі того часу, вбачали в організації підвищення кваліфікації лікарів одну з невідкладних завдань свого часу і стали одними з засновників закладу нового типу, першими його професорами.

Мета створюваного закладу досить чітко визначалася вже в першому його Статуті, як «... cпеціалізація лікарів в галузі практичної і теоретичної медицини, набуття загального медичного стажу молодими лікарями, періодична організація повторювальних курсів для поповнення і оновлення знань лікарів і, нарешті, наукова робота лікарів у вибраних ними галузях» (Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. Фонд 166, № 2, справа № 421, с. 48-55, 1921-1922).

Головною структурою з формування інституту стала постійна, обрана Спілкою лікарів, організаційна комісія, яка провела значну роботу з «... конструювання секцій інституту, устаткування й розміщення медичних кабінетів, запрошення лікарів-консультантів, лекторів, викладачів та амбулаторних лікарів для участі в роботі Інституту ... комісія отримала, нарешті, можливість 2 серпня 1918 р. відкрити показову клінічну амбулаторію (бульвар Шевченка, 13 - авт.)  за всіма спеціальностями, а також денну і нічну поліклініки для виїзду до хворих додому по викликам через Інститут» (Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. Фонд 166, № 2, справа № 421, с. 90 зворотн., 1921-1922).

Так 95 років тому розпочав свою діяльність Клінічний інститут для удосконалення лікарів, в самій назві якого закладалася, насамперед, його клінічна спрямованість, яка і визначалася першим складом його кафедр і курсів. Серед його головних завдань перший голова  Правління професор  М.А. Левитський визначав: «... підготовку лікарів у сфері теоретичної і практичної медицини, поповнення та оновлення знань молодих лікарів, і для досягнення цієї мети організовуються періодичні повторювальні курси за всіма спеціальностями, а також виробляються практичні наукові роботи, чим одночасно і надається авторитетна лікувальна допомога широким масам населення Києва і його околиць... » (Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. Фонд 166, № 2, справа № 421, с. 90 зворотн., 1921-1922).

Слід віддати належне засновникам інституту, які ставили перед ним такі завдання, маючи в своєму розпорядженні лише одну поліклініку з обслуговування на дому і амбулаторію для хворих, які приходять самі; при поліклініці в 1918 р. було відкрито аптеку та хіміко-бактеріологічну лабораторію. У таких умовах Клінічний інститут став у витоків зародження системи післядипломної підготовки лікарів в Україні.

Педагогічний процес в Клінічному інституті на початку його існування складався з практичної роботи лікарів-курсантів в лікувальних установах і відвідування у вечірній час лекцій, щодо систематичних занятть, то вони розпочались в осінньому семестрі 1920 р., коли слухачами «знову відкритих повторювальних курсів» стали перші 117 лікарів. Цей період співпав з початком реформування вищої школи в Україні, внаслідок чого в лютому 1921 р. управління інститутом перейшло від Наркомздоров’я України до відання системи Укрголовпрофосвіти, зокрема Київського губернського відділу професійної освіти, а безпосереднє керівництво ним здійснювали новообрані Правління та Рада, які вперше розробили загальний план педагогічної діяльності інституту.

Наприкінці 20-х років інститут мав у своєму складі наступні кафедри: оториноларингології (1921, професор С. Є. Ставракі), дерматовенерології (1921, професор О. Г. Лур'є), терапії (1921, професор О. Б. Бернштейн), хірургії (1922, професор Г. Б. Биховський), патологічної анатомії (1922, професор І. Т. Тітов), нервових хвороб (1923, професор Б. М. Маньковський), ортопедії і травматології (1926, професор І. Й. Фрумін ), психіатрії (1927, к.мед.н. І. О. Залкінд), урології (1929, професор А. А. Чайка). Навчально-наукова діяльність інституту фінансувалася Наркомосвіти, лікувальна - Наркомздоров’я України, тобто в управлінні закладом існувало певне двовладдя.

Підводячи підсумки досягнень інституту за перші 10 років існування, відзначаючи його роль і місце в системі охорони здоров'я і окреслюючи перспективу, його директор професор О.Б. Бернштейн в 1928 р. підкреслював: «... У перші дні революційної епохи серед розрухи, голоду, епідемій було створено цей культурний осередок - один з етапів розвитку радянської медицини. Життя вимагало його існування, країна з ростом її культурних завдань вимагала наявності... озброєних знаннями хранителів здоров'я населення, і держава, при обмеженості своїх матеріальних ресурсів, всіляко прагнула підтримувати розвиток Київського інституту для удосконалення лікарів... За 10 років інститут перетворився на великий науково-навчальний заклад, що зміцнив знаннями вже понад 2500 лікарів, більше 1/4 всіх лікарів України ... (Праці клініки нервових хвороб Київського державного інституту для удосконалення лікарів. Т. I. Присвячується десятиріччю існування Інституту. К., 1928. С. 3-4).

Початок 30-х років ознаменувався завершенням корінної реорганізації вищої медичної школи України. 12 липня 1930 р. Раднарком УРСР видав постанову «Про реорганізацію вузів і втузів і передання їх до відання відповідних наркоматів», згідно з якою вища медична і фармацевтична освіта передавалися із системи Наркомпросу до відання Наркомздоров’я  України. Зосередження управління вищою медичною школою в одному відомстві стало переломним моментом в історії медичних вузів України і внесло суттєві зміни в діяльність інституту, перш за все, у визначення контингенту, що підлягає підвищенню кваліфікації, та її термінів. Якщо спочатку вказане регулювалось лише його першим Статутом, то Наркомздоров’я і партійно-урядові постанови початку 30-х років, зокрема, «Про медичні кадри» (1931) та «Про підготовку лікарів» (1934), ставили чіткі державні вимоги як до їх базової підготовки, так і до підвищення кваліфікації.

Згідно з новим Статутом (1931), інститут розподілявся на два сектори: адміністративно-організаційний і науково-навчальний. До складу останнього входили лікувально-профілактичний, санітарно-гігієнічний відділи, охматдит та відділ периферійної роботи, які в своїй основі заклали формування майбутніх факультетів. У свою чергу, відділ периферійної роботи складався з трьох бюро: методологічного, науково-консультативного та лекторського. Статутом вперше визначались і обов'язки курсантів: «Всі слухачі інститутів для вдосконалення після закінчення навчання зобов'язані були  відпрацювати на посадах за призначенням НКОЗ з розрахунку 1-1,5 місяці служби за 1 місяць навчання, але не менше одного року» (Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. Фонд 342, № 3, Т.2, справа № 3287, з. 74-77). Крім того, урядовою постановою «Про укріплення сільської дільниці» (1938) вперше встановлювалось обов'язкове - раз на три роки - направлення на курси удосконалення лікарів із сільської місцевості, міських - раз у п'ять років.

Зростання потреб практичної охорони здоров'я, особливо сільської місцевості, і початок спеціалізації потребували подальшого розширення системи удосконалення знань для лікарів як з питань фундаментальних дисциплін, так і вузьких спеціальностей. Саме це і визначило профільність кафедр, створених (в хронологічному порядку) в Інституті протягом 30-х років (директори - О. Б. Бернштейн, 1922-1934; Л. М. Черняк, 1934-1941): щелепно-лицевої хірургії ( 1931, професор С. Н. Вайсблат), онкології (1932, професор Г.Б. Биховський), мікробіології (1932, професор М. Г. Беньяш), інфекційних хвороб (1934, професор А. М.Зюков), соціальної гігієни та організації охорони здоров'я (1935, К.Ф. Дупленко), фтизіатрії (1935, професор М. С. Морозовський), епідеміології (1935, професор С. Н. Ручковский), акушерства та гінекології (1935, професор В. Л. Лозинський), рентгенології (1936, доц. Н. Й. Шор), хірургії (1936, професор М. С. Коломійченко), судової медицини (1938, професор А. М. Гамбург), гігієни харчування (1939, Б. Л. Гордін), фармацевтичної хімії (1939, професор Я. А. Фіалков), технології ліків та клінічної фармації (1939, професор Г. А. Вайсман).

Довоєнний період характеризувався також суттєвим внеском вчених Інституту до скарбниці вітчизняної науки. Вчені інституту також були у витоків створення нових типів медичних установ. Так, професор Є.Л. Скловський був одним із засновників дитячих лікувально-профілактичних установ м. Києва, громадського руху «Крапля молока», професор Г.Б. Биховський в 1932 р. організував при Київському рентгенологічному інституті онкологічний диспансер і першу в Києві онкологічну клініку (1934), професор Г.Ф. Писемський став одним з організаторів колгоспних пологових будинків (1934), які отримали визнання в СРСР.

Таким чином, до початку війни в інституті нараховувалось 24 кафедри, але його діяльність не обмежувалася лише перепідготовкою в стінах вузу. Зростаюча потреба у підвищенні професійних знань призвела до зародження в довоєнний період  нової форми отримання знань шляхом наближення системи післядипломної освіти безпосередньо до виробництва. З цією метою на базах потужних на той час лікарняних установ Білої Церкви, Житомира, Коростеня, Черкас і Чернігова були створені як філії окремих кафедр, пункти підвищення кваліфікації лікарів на чолі з спеціально підготовленими в Інституті спеціалістами. Розширення учбово-матеріальної бази та профільності спеціалізації і перепідготовки лікарів інститут, який щорічно готував понад тисячу фахівців, став одним з найпотужніших медичних учбово-наукових закладів країни довоєнного часу.

У роки Другої світової війни інститут припинив свою діяльність, а його навчальна і матеріальна база були знищені під час тимчасової окупації Києва. Як і інші медики України, вчені Інституту внесли свій вагомий внесок у здобутки медицини воєнного періоду, а окремі з них проявили себе талановитими організаторами військової медицини. В історію назавжди увійшли імена головного терапевта Північно-Кавказького та І Українського фронтів - завідувача кафедри терапії професора В.Х. Василенка, головного хірурга евакопункту І Українського фронту, генерал-майора медичної служби, завідувача кафедри урології професора А.А. Чайки та багатьох інших.

Інститут відновив свою роботу на підставі Постанови Уряду України від 18 листопада 1943 р., виданої вже через два тижні після звільнення Києва. Перші кафедри (хірургії, нейрохірургії, ортопедії та травматології) почали діяти в 1944 р. на базі колишнього 408-го Окружного військового шпиталю та деяких лікувальних закладів міста, а першими слухачами стали фахівці евакошпиталів Міністерства охорони здоров'я.

На перших директорів інституту повоєнного часу (Я. А. Охріменко, 1943-1944; В.П. Комісаренко, 1944; І.І. Кальченко, 1944-1957) припали всі труднощі відбудовного періоду зі створення навчально-матеріальної бази для відновлення діяльності довоєнних кафедр та організації нових. Значну підтримку в цьому інститут отримав з боку Київської обласної лікарні, яку в 1944 р. Наркомздоров’я СРСР було затверджено в якості його навчальної бази і в котрій розмістилися переважна більшість клінічних кафедр та окремі теоретичні.

Наказом Народного Комісаріату охорони здоров'я СРСР від 21 березня 1944 р. були відновлені лікувальний і санітарно-гігієнічний факультети, а з 1945 р. почалася планова підготовка спеціалістів системи Міністерства охорони здоров'я.

У післявоєнні роки в інституті були створені кафедри: військово-медичної підготовки (1945, генерал-майор Л. Ф. Маслов), фізіотерапії і курортології (1945, професор А. Р. Киричинський), нейрохірургії (1945, професор О. І. Арутюнов), лікувальної фізкультури і лікарського контролю (1946, доц. С. М. Іванов), торако-абдомінальної хірурги (1955, професор М.М. Амосов). У 1953 р. якісний і кількісний склад кафедр поповнився за рахунок приєднання Київського інституту удосконалення провізорів, який існував з 1939 року, у складі кафедр: фармацевтичної хімії (професор Я. А. Фіалков), фармакогнозії і фармакології (доц. М.З. Міндлін), технології лікарських форм (професор Г. А. Вайсман). Створення нових кафедр та розширення профільності перепідготовки спеціалістів призвело до суттєвого зростання обсягу роботи Інституту: якщо в 1944 р. було підготовлено всього 486 чоловік, то план на 1953 р. перевищував 1600. 1957-1959 роки (директор - доц. В.Д. Братусь) були відзначені відкриттям кафедр медичної радіології (1957, професор О. О. Городецький), терапії №2 (1958, професор І. П. Лернер) і педіатрії №2 (1959, професор Є. Г. Городецька).

Наприкінці 50-х років інститут очолив професор М. Н. Умовіст, який займав цю посаду протягом 25 років (1959-1984). Цей період відзначений важливими подіями в житті Інституту, які наклали відбиток на всю його подальшу діяльність. Вони пов'язані, по-перше, із значним зростанням кількості кафедр, що обумовлювалось потребами практичної охорони здоров'я, яка взяла з початку 60-х років курс на розширення, удосконалення та підвищення якості спеціалізованої медичної допомоги. По-друге, починаючи з 1965 р. і протягом понад чверті століття (до 1991 р.), інститут був підпорядкований Міністерству охорони здоров'я СРСР, яке надало йому новий «інтернаціональний» статус, оскільки слухачами стали представники всіх країн СНД, хоча лікарі з України завжди складали майже половину всього контингенту курсантів.

Саме потреби практичної охорони здоров'я і визначили профільність кафедр, відкритих в інституті протягом 1960-1984 років: клінічної та лабораторної діагностики (1960), нервових хвороб №2 (1962), іноземних мов (1962), ортопедичної стоматології (1964), загальної і комунальної гігієни (1965), гастроентерології та дієтології (1965), радіаційної гігієни (1966), анестезіології та ревматології (1967), цивільної оборони (1968), гігієни токсикології і клініки отруєнь пестицидами (1968), дитячої психоневрології (1969), гематології та трансфузіології (1969), реабілітації, лікувальної фізкультури і мануальної терапії (1969), кардіології (1969), дитячої оториноларингології (1969), геронтології та геріатрії (1970), Центральної науково-дослідної лабораторії (1972), травматології, ортопедії і опікових травм (1974), торакальної хірургії та пульмонології (1975), дитячої стоматології (1977), неонатології (1977), дитячої дерматовенерології (1978), організації та економіки фармації (1978), функціональної діагностики (1978), терапевтичної стоматології №2 (1980), акушерства та гінекології №3 (1980), нервових хвороб №3 (1980), терапії №3 (1980), педіатрії №3 (1980), дитячої хірургії (1981).

До початку 90-х років інститут став одним з найбільших в СРСР і найпотужнішим в Україні навчальним закладом такого типу. Якщо в перший післявоєнний рік в ньому працювало всього 68 викладачів, у тому числі 19 професорів, 20 доцентів і 29 асистентів, то в ювілейному 2013 році в штаті більше 1600 співробітників, у тому числі понад 820 науково-педагогічних працівників, серед яких 220 докторів і 496 кандидатів наук.

Протягом 1985-1991 рр. (з 1984 р. ректор - професор В. М. Гирін), коли інститут ще знаходився у підпорядкуванні Міністерству охорони здоров'я СРСР, були створені кафедри вірусології (1985), клінічної імунології та алергології (1985), медичної інформатики та обчислювальної техніки (1986), швидкої та невідкладної медичної допомоги (1987), медико-соціальних проблем охорони матері і дитини (1988), неврології та рефлексотерапії (1988), дитячої анестезіології та реаніматології (1989), медичної генетики (1989), клінічної фармакології та фітотерапії (1990).

Новий період в діяльності інституту розпочався в жовтні 1991 р. після його повернення до системи МОЗ суверенної України, яке спричинило якісні зміни його статусу. В нових умовах, які співпали з початком проведення реформи медичної освіти в Україні, інститут зайняв пріоритетне положення в галузі післядипломної підготовки і перетворився в навчально-методичний центр МОЗ України з цієї проблеми. Окремі кафедри, наприклад, управління охороною здоров'я, медичної інформатики та обчислювальної техніки, були визначені МОЗ як провідні з відповідних проблем.

Відповідно до Концепції зазначеної реформи, орієнтованої на досягнення рівня підготовки лікарів у найбільш розвинених країнах світу, в 1992 р. були введені нові форми післядипломного навчання лікарів та провізорів, зокрема, передатестаційні цикли, очно-заочне навчання лікарів-інтернів, цикли підготовки з ряду спеціальностей керівників та викладачів інститутів і факультетів удосконалення лікарів медичних вузів. В умовах суверенної України були розроблені власні національні навчальні програми, розроблені і впроваджені в навчальний процес атестаційні комп'ютерні системи для інститутів аналогічного профілю в державі.

Після повернення інституту до системи МОЗ України було створено кафедри: серцево-судинної хірургії (1992), спортивної медицини і санології (1992), ендокринології (1992), дитячих інфекційних хвороб (1993), нефрології (1995), педагогіки і психологи (1995).

Нові вимоги, висунуті Концепцією реформування вищої медичної і післядипломної освіти, запити практичної охорони здоров'я та поява нових наукових напрямків в діяльності кафедр мали істотний вплив на їх кількість і якісну структуру. Нового статусу інститут набув після видання Кабінетом Міністрів України в п'яту річницю незалежності нашої держави постанови «Про створення Київської медичної академії післядипломної освіти» від 13 травня 1996 р., згідно з якою на його базі було створено навчальний заклад нового типу і вищого (ІV) рівня акредитації - єдина, до того часу, в Україні медична академія післядипломної освіти.

В ознаменування 80-річчя академії, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 513 від 20 квітня 1998 року «Про увічнення пам'яті П. Л. Шупика», їй присвоєно ім'я видатного державного діяча і вченого - професора Платона Лукича Шупика (1907-1986), який двічі обіймав посаду Міністра охорони здоров'я України (1952-1954, 1956-1969), вніс вагомий вклад у розвиток навчальної, наукової та матеріальної бази академії, протягом 14 років (1965-1979) завідував кафедрою соціальної медицини та організації охорони здоров'я (тепер - кафедра управління охороною здоров'я).

Академія отримала статус Національної згідно з Указом Президента України В. А. Ющенка «Про надання Київській медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика статусу Національної » від 27 березня 2006 року, № 236/2006 р.

Підсумовуючи шлях, пройдений від Клінічного інституту для удосконалення лікарів до першої в Україні Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, слід підкреслити, що його гордістю завжди були наукові кадри. Свого часу тут працювали академіки, члени-кореспонденти академій наук М. М. Амосов, О. І. Арутюнов, В. Д. Братусь, В. Х. Василенко, А. С. Єфімов, Д. М. Калюжний, Г. В. Книшов, В. П. Комісаренко, Б. М. Маньківський, О. М. Марзєєв, Л. І. Медведь, Л. В. Тимошенко, Д. Ф. Чеботарьов, О. О. Шалімов, Ф. Р. Богданов. Нині в академії працюють академіки та члени-кореспонденти НАН і НАМН України  В. І. Козявкін, Ю. В. Вороненко (ректор академії з 2002), М. Г. Шандала, Л. А. Пиріг, М. Д. Тронько, Ю. І. Фещенко, М. Є. Поліщук та багато інших видатних учених.

Серед працівників академії – 7 академіків і 18 членів-кореспондентів НАМН і 3 члени-кореспонденти НАН України, 3 академіки АН Вищої школи України, 32 заслужених діячі науки і техніки України, 36 лауреатів Державної премії України в галузі науки і техніки, 71 заслужений лікар України, 3 заслужених працівники освіти України, 3 заслужених раціоналізатори та винахідники України, 7 заслужених працівників охорони здоров’я України, 2 заслужених працівники фармації України.

Засновниками нових в Україні наукових шкіл стали вчені академії М. М. Амосов, Ю. П. Вдовиченко, І. М. Ганжа, О. А. Євдощенко, Є. В. Коханевич, Ю. В. Вороненко, Є. Л. Мачерет, О. П. Мінцер, М. Є. Поліщук, М. М. Сергієнко, Л. В. Тимошенко, А. І. Тріщинський, О. О. Шалімов та інші.

Одним із пріоритетів академії є спадкоємність наукових знань. Ще перебуваючи в ранзі інституту, наш заклад вперше отримав право захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук (1963), а з 1967 – доктора медичних наук. Нині в академії функціонують 11 спеціалізованих вчених рад із захисту докторських і кандидатських дисертацій з 17 спеціальностей, а саме: внутрішніх хвороб; нервових хвороб; хірургії; акушерства і гінекології, анестезіології та інтенсивної терапії; травматології та ортопедії; судової медицини; технології ліків та організації фармацевтичної справи та судової фармації; фармацевтичної хімії і фармакогнозії; очних хвороб; променевої діагностики та променевої терапії; загальної практики – сімейна медицина; соціальної медицини; стоматології; медичної і біологічної інформатики та кібернетики.

З 2008 року НМАПО імені П. Л. Шупика – колективний член Європейської академії природничих наук. Визначною подією стало підписання 2016 р. угоди про співпрацю між НМАПО імені П. Л. Шупика та лідером європейського медичного освітнього простору Каролінським інститутом (Швеція). З 2017 р. - член Великої хартії університетів (Magna Charta Universitatum).

VIVAT  AKADEMIA, VIVAT  PROFESORES!(з нагоди 95-річчя від заснування НМАПО імені П.Л. Шупика)

Нам дев`яносто п’ять! Та ми всі молоді,
Бадьорі, наполегливі, завзяті.
Лише одне ми маєм на меті,
Щоб процвітала наша «Alma mater!»

Шануймо Академію свою,
За її мудрість, доброту, стремління.
Підставимо своє плече її,
Бо це вона навчила нас сумлінню!

Подбаймо, щоб завжди кожен пам`ятав,
Про тих, хто біля витоків її стояв.
Хто не жалів ні сили, ані часу,
Хто себе справі до останку віддавав!

Хто дбав про те, щоб ми могли сьогодні
Відчути радість ювілейних дат.
І завжди радісну мали нагоду
Сказати щиро, Академіє, «VIVAT»!

Про тебе добра слава всюди лине в світі,
Міцніє з часом твоя мудрість золота.
Отож усі ми, учні твої, діти
Бажаєм долі щедрої « На многая і многая літа»!

К. Парпалей 

Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика - провідний заклад післядипломної медичної освіти найвищого (IV) рівня акредитації, сучасний науковий та лікувальний центр, який нараховує 245 докторів наук та 455 кандидатів наук, з яких 170 - професорів та  282 - доцентів. Вищу кваліфікаційну категорію мають 555 (74,89%) викладачів, першу – 67 (9,04%), другу – 40 (5,39%).

Сьогодні в академії працюють: 6 академіків НАМН України, 3 академіка АН Вищої школи України, 2 члена-кореспондента НАН та 16 членів-кореспондентів НАМН України, 32 заслужених діяча науки і техніки України, 34 лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки, 79 заслужений лікар України, 4 заслужених працівників освіти України, 3 заслужені раціоналізатори та винахідники України, 7 заслужених працівників охорони здоров’я України, 2 заслужені працівники фармації України та  заслужений юрист України.

В складі НМАПО імені П. Л. Шупика функціонує 3 інститути (Інститут сімейної медицини, Інститут стоматології,  Український державний інститут репродуктології),  5 факультетів (хірургічний, терапевтичний, педіатричний, медико-профілактичний і фармацевтичний, факультет підвищення кваліфікації викладачів), 81 кафедра і Центральна науково-дослідна лабораторія, 4 центри: науковий навчально-методичний центр дистанційної освіти, науково-дослідний центр, стоматологічний практично-навчальний медичний центр, центр симуляційних методів навчання, 3 відділення: удосконалення молодших спеціалістів з медичною освітою за фахом “Стоматологія”, удосконалення зубних техніків, підвищення кваліфікації молодших спеціалістів та соціальних працівників.

Академія - провідний в Україні центр  з навчально-методичної роботи в галузі післядипломної освіти лікарів і провізорів, якому МОЗ України доручає розробку більшості типових навчальних планів і програм ПАЦ, спеціалізації, інтернатури і комп'ютерних атестаційних програм, які використовуються усіма медичними установами та факультетами післядипломної освіти.

Щорічно в академії розробляється і оновлюється більше 100 навчальних планів та програм циклів тематичного удосконалення, видається більше 60 найменувань навчально-методичної літератури (підручники, навчальні та навчально-методичні посібники, довідники) для використання в навчальному процесі.

Щороку в академії проводиться близько 1,5 тис. циклів, навчається 2,5 тис. інтернів і 23 тис. лікарів і провізорів.

Наукові розробки вчених академії цінують як в Україні, так і в світі. Результати науково-дослідницьких робіт викладачів академії за останні двадцять років відображено в понад 500 монографіях, 130 підручниках, 600 навчальних посібниках, 190 довідниках, 950 методичних рекомендаціях та інформаційних листах, 640 патентах. За останні 35 років вчені академії отримали понад 560 авторських свідоцтв на винаходи, деякі з них запатентовано в США, Італії та інших країнах.

НМАПО імені П. Л. Шупика є засновником 40 наукових і науково-практичних видань, 23 із них включено до переліку наукових фахових видань України. У 2001 року НМАПО імені П. Л. Шупика перша з вищих медичних навчальних закладів України стала колективним членом Міжнародної кадрової академії (ЮНЕСКО). У 2006 році академія включена в реєстри чотирьох організацій США: системи промислової класифікації (SIC), Універсальної системи кодифікованих даних (DUNS), системи роботодавців (EIN), кодифікованої системи НАТО (NATO CAGE) та Центральної реєстраційної системи (CCR). Це надає академії можливості виступати в якості одержувача грантів Конгресу США та Національного інституту здоров'я США. З 2008 року НМАПО імені П. Л. Шупика – колективний член Європейської академії природничих наук. З 2017 р. - член Великої хартії університетів (Magna Charta Universitatum).

Визначною подією стало підписання угоди про співпрацю між НМАПО імені П. Л. Шупика та лідером європейського медичного освітнього простору Каролінським інститутом (Швеція).

Щороку розширюється перелік партнерів із міжнародної співпраці. Партнерами НМАПО імені П. Л. Шупика з наукових, освітніх та лікувальних аспектів співпраці виступають понад 40 закладів та установ, серед яких: Каролінський інститут (Королівство Швеція), Університет Колорадо (США), Ягеллонський університет (Польща), Королівський коледж лікарів загальної практики (Велика Британія), Університет Барі (Італія), Словацький медичний університет, Маастрихтський університет (Нідерланди), Університет штату Іллінойс у Чикаго, Університет Альберти (Канада).

Науково-педагогічному персоналу Академія надає змогу стати активними учасниками міжнародних проектів та планувати професійний розвиток самостійно. Так, нещодавно започаткували спільний проект із Британським медичним журналом (BMJ). Завдяки досягнутим домовленостям фахівці-практики отримали безкоштовний доступ до сучасних наукових баз даних із питань інфекційних захворювань та змогу дистанційного навчання європейського рівня.

Щороку до Академії приїжджають 30–50 іноземних делегацій. Понад 70 учених закладу відвідують зарубіжні країни. Провідні вчені Німеччини, Греції, Швейцарії, Австрії, Великої Британії мають статус заслужених професорів і докторів Honoris Causa Академії.

Традицією в академії є присудження почесних звань (Doctor Honoris Causa і Professor Honoris Causa) відомим вченим закордонних країн. Почесними докторами академії стали професор Теодор Хельбрюгге (Німеччина), професор Альберт Шинцель (Швейцарія), почесними професорами - Лауреат Альтернативної Нобелівської премії Джордж Вітулкас (Греція), професор Хубертус фон Фосс (Німеччина), професор Ктібор Вайс (Австрія), Тревор Гіббс (Великобританія), Мацей Сметанський (Польща). Академія виступає співорганізатором Асоціації «Медінформатика» з представництвом у Канаді, США, Німеччині, В'єтнамі, Китаї, Болгарії.

Щорічно в клінічній ординатурі та аспірантурі на кафедрах академії навчається понад 300 іноземців з 37 країн світу, в тому числі  США, Німеччини, Польщі, Лівану, Лівії, Сирії, Грузії, Азербайджану, Вірменії, Ірану, Греції, Індії, Китаю та інших країн. Випускники академії успішно працюють не тільки у себе на батьківщині, а також в клініках Великобританії, Німеччини, Франції, США, Канади.

Проводиться науково-дослідна робота з фірмами США, Угорщини, Австрії, Німеччини, Франції, Японії, Ізраїлю та Хорватії з дослідження дії нових препаратів, які застосовуються в сільському господарстві та побуті. Активними партнерами академії є такі організації, як Агентство міжнародного розвитку США, Фонд «Відродження», Медичний проект «Освіта» і «Партнери з охорони здоров'я» (Канада). Академія виступає співорганізатором асоціації «Медінформатика» з представництвом у Канаді, США, Німеччині, В'єтнамі, Китаї та Болгарії.

Навчальна база академії розміщується в адміністративному та морфологічному корпусах, загальною площею близько 8 тис. кв. м, а клінічна база складає майже 11 тис. ліжок в сучасних лікувальних закладах (різних форм власності) та науково-дослідних інститутах м. Києва й області. Щорічно працівники Академії лікують понад 110 тис. хворих: понад 20 тис. – у стаціонарі й 90 тис. – амбулаторно.

Колектив академії на всіх етапах її існування вносив і вносить вагомий внесок до скарбниці української медицини, сприяючи проведенню реформи системи охорони здоров'я і вищої медичної школи в Україні.

ГЕРОЇ УКРАЇНИ 

 КОЗЯВКІН Володимир Ілліч

 член – кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор,  заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України

 

 АКАДЕМІКИ НАН ТА НАМН УКРАЇНИ 

 ВОРОНЕНКО Юрій Васильович

 академік НАМН України, доктор медичних наук, професор, лауреат  Державної премії України в галузі науки і техніки, заслужений діяч науки і  техніки України

    

 КОВАЛЕНКО Володимир  Миколайович

 академік НАМН України, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч  науки і техніки України

 

 ПИРІГ Любомир Антонович

 академік НАМН України, член-кореспондент НАН України, доктор медичних  наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України

 ТРОНЬКО Микола Дмитрович

 академік НАМН України,  член – кореспондент НАН Українидоктор  медичних наук, професор, лауреат Державної премії України в галузі науки і  техніки, заслужений діяч науки і техніки України                              

 ФЕЩЕНКО Юрій Іванович

 академік НАМН України, доктор медичних наук, професор, лауреат  Державної премії України в галузі науки і техніки, заслужений діячі науки і  техніки України

 ЧЛЕНИ-КОРЕСПОНДЕНТИ НАН ТА НАМН УКРАЇНИ 

 СЕРГІЄНКО Микола Маркович

 член – кореспондент НАН та НАМН України, доктор медичних наук,  професор, заслужений діяч науки і техніки України

 

 

 ВДОВИЧЕНКО Юрій Петрович

 член – кореспондент НАМН України, доктор медичних наук,    професор,  лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, заслужений лікар  України

 

 ВОЗІАНОВ Сергій Олександрович

 член – кореспондент НАМН України, доктор медичних наук,
професор, лауреат Державної премії України галузі науки і техніки

 

 ГОРОВЕНКО Наталія Григорівна

 член – кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор,  заслужений діяч науки і техніки України

 

 ГУБСЬКИЙ Юрій Іванович

 член – кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор,  заслужений діяч науки і техніки України

 

 

 КАМІНСЬКИЙ В’ячеслав Володимирович

 член – кореспондент НАМН України, доктор медичних   наук, професор,  лауреат Державної премії України в галузі  науки і техніки, заслужений  лікар України

 

 КОЗЯВКІН Володимир Ілліч

 Герой України, член – кореспондент НАМН України, доктор медичних наук,  професор, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної  премії України

 

 

 МАНЬКОВСЬКИЙ Борис Микитович

 член - кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор,  заслужений діяч науки і техніки України, 

 МИХАЛЬЧЕНКО Микола Іванович

 член-кореспондент НАН України, доктор філософських наук, професор, заслужений діяч науки та техніки України

 

 

 ПРОДАНЧУК  Микола Георгійович

 член - кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор,  заслужений лікар України, 

 

 ПОЛІЩУК Микола Єфремович

 член – кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор,  лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, заслужений діяч  науки і техніки України

 

 ПОЛЬКА Надія Степанівна

 член-кореспондент НАМН України,доктор медичних наук, професор

 

 СОКОЛОВ Юрій Миколайович

 член-кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор

 

 

 ТАТАРЧУК Тетяна Феофанівна

 член-кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор,  заслужений діяч науки і техніки України, лауреат державної премії в галузі  науки і техніки України

 

 ТОДУРОВ Борис Михайлович

 член-кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор

 

 ХАРЧЕНКО Наталія Вячеславівна

 член-кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор,  заслужений діяч науки і техніки України, відмінник освіти України,

 АКАДЕМІКИ АН ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ 

Академік НАМН України, професор Вороненко Ю. В.
Професор Гойда Н. С.
Професор Зозуля І. С. 

ЛАУРЕАТИ ДЕРЖАВНОЇ ПРЕМІЇ УКРАЇНИ В ГАЛУЗІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 

Професор Багіров М. М.
Член-кореспондент НАМН України, професор Вдовиченко Ю. П.
Професор Владимиров О. А.
Професор Возіанов С. О.
Академік НАМН України, професор  Вороненко Ю. В.
Професор Гойда Н. Г.
Професор Зозуля І. С.
Доцент Зукін В. Д. 
Професор Жук С. І.
Член-кореспондент НАМН України, професор  Камінський В. В.
Професор Козинець Г. П.
Член-кореспондент НАМН України, професор Козявкін В. І.
Професор Макаров А. В.
Професор Ничитайло М. Ю.
Професор Полінкевич Б. С.
Академік НАМН України, член-кореспондент НАН України,Пиріг Л. А.
Член–кореспондент НАМН України Поліщук М. Є.
Професор Поляченко Ю. В.
Професор Радзіховський А. П.
Професор Рощин Г. Г.
Член-кореспондент НАН та НАМН України Сергієнко М. М.
Професор Сморжевський В. Й.
Професор Стаднюк Л. А. 
Професор Судома І. О.
Член-кореспондент НАМН України, професор Татарчук Т. Ф.
Професор Тодуров І. М.
Академік НАМН України,  член – кореспондент НАН України Тронько М. Д.
Академік НАМН України, професор  Фещенко Ю. І. 

ДЕРЖАВНА ПРЕМІЯ: Новітні технології в діагностиці та лікуванні хвороб вуха, горла та носа

Співробітники НМАПО імені П. Л. Шупика:

1. КОСАКОВСЬКИЙ Анатолій Лук’янович – доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри дитячої оториноларингології, аудіології та фоніатрії Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика

2. АБИЗОВ Рустем Адільович - доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри оториноларингології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика

3. ШКОРБОТУН Володимир Олексійович - доктор медичних наук, професор кафедри оториноларингології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика

4. БОЖКО Наталія Вікторівна  - кандидат медичних наук, асистент кафедри оториноларингології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика

5. ШКОБА Ярослав Васильович - кандидат медичних наук, доцент кафедри оториноларингології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика 

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №686/2015 Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2014 року

ЗАСЛУЖЕНІ ДІЯЧІ НАУКИ І ТЕХНІКИ УКРАЇНИ

Професор Абизов Р. А.
Професор Багіров М. М.
Професор Білоклицька Г. Ф.
Академік НАМН України, професор  Вороненко Ю. В.
Професор Гайдукова С. М.
Професор Герцен Г. І.
Професор Головченко Ю. І.
Член-кореспондент НАМН України, професор Горовенко Н.Г.
Член – кореспондент НАМН України, професор  Губський Ю. І.
Професор Зозуля І. С.
Професор Калюжна Л. Д.
Академік НАМН України, професор Коваленко В. М.
Професор Козинець Г. П.
Член-кореспондент НАМН України, професор Козявкін В. І.
Професор Мечев Д. С.
Член-кореспондент НАМН України, професор  Михальченко М. І.
Професор Мінцер О. П.
Професор Мясоєдов  Д. В.
Професор Павленко О. В.
Академік НАМН України, член-кореспондент НАН України, професор Пиріг Л. А.
Член-кореспондент НАМН України, професор  Поліщук М. Є.
Професор Радзіховський А. П.
Член-кореспондент НАМН УкраїниТатарчук Т. Ф.
Професор Тимофєєв О. О.
Академік НАМН України,  член – кореспондент НАН України Тронько М. Д.
Академік НАМН України Фещенко Ю. І.
Член-кореспондент НАМН України, професор  Харченко Н. В.
Професор Чуприков А. П.
Професор Шунько Є. Є. 

ЗАСЛУЖЕНІ ЛІКАРІ УКРАЇНИ 

Професор Авраменко О. І.
Доцент Андреєщев С. А.
Професор Анкін М. Л.
Професор Анохіна Г. А.
Професор Бережний В. В.
Доцент Біль Б. Н.
Професор Біляєва О.О.
Професор Бекетова Г. В.
Бондар М. В.
Член-кореспондент НАМН України, професор  Вдовиченко Ю. П.
Професор Владимиров О. А.
Професор Войтенко Г. М.
Доцент Гаврилюк О. В.
Доцент Гартовська І. Р.
Доцент Герасимова Т. В.
Професор Гетьман В. Г.
Професор Гойда Н. Г.
Професор Гончар О. А.
Асистент Гончарук Н. П.
Професор Дзюблик І. В. 
Професор Долженко М. М.
Професор Жук С. І.
Асистент Зачек Л. М.
Професор Зозуля А. І.
Доцент Єпанчінцева О. А.
Професор Іванов Д. Д.
Асистент Казмірчук А. П.
Член-кореспондент НАМН України, професор Камінський В. В.
Доцент Кіндрась І. Б.
Доцент Коноплянко Т. В.
Професор Корженевський Л. В.
Професор Корнацький В. М.
Доцент Короткоручко А. О.
Доцент Крижевський В. В.
Професор Кузнецов В. М.
Професор Лаврик А. С.
Асистент Майдан С. Б.
Професор Макаров А. В.
Доцент Марухно Ю.І.
Професор Мішиєв В. Д. 
Професор Мовчан О. С.
Доцент Муравський А. В.
Лікар Мушак С. О.
Професор Ничитайло М. Ю.
Професор Пілецький А. М. 
Доцент Піщиков В. А.
Професор Полінкевич Б. С.
Професор Поляченко Ю. В. 
Професор Попов В. А.
Член-кореспондент НАМН України, професор Проданчук М. Г.
Доцент Пруднікова А. П.
Доцент Радько В. І.
Професор Риков С. О.
Доцент Романюк Л. І.
Професор Рощин Г. Г.
Професор Сімонов С. С.
Професор Скрипченко Н. К.
Професор Слєпов О. К.
Професор Слонецький Б. І.
Доцент Строкань А.М. 
Професор Фелештинський Я. П.
Професор Чернишова Л. І.
Професор Швець Н. І.
Професор Шекера О. Г.
Доцент Шкоба Я. В.
Професор Шкорботун В. О. 
Професор Шуба Н. М. 

ЗАСЛУЖЕНІ ПРАЦІВНИКИ ОСВІТИ УКРАЇНИ 

Професор Апанасенко Г. Л.
Доцент Вернер О. М.
Доцент Вороненко С. Г.
Доцент Давидович О. В. 

ЗАСЛУЖЕНІ ПРАЦІВНИКИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ 

Доцент Бугро В. І.
Марчук С. С.
Професор Михальчук В. М. 

ЗАСЛУЖЕНІ ПРАЦІВНИКИ ФАРМАЦІЇ УКРАЇНИ 

Професор Ветютнева Н. О.
Професор Пономаренко М. С. 

ЗАСЛУЖЕНИЙ РАЦІОНАЛІЗАТОР УКРАЇНСЬКОЇ РСР 

Професор Косаковський А. Л.  

ЗАСЛУЖЕНИЙ ВИНАХІДНИК УКРАЇНИ 

Професор Гусєва С. А.

ЗАСЛУЖЕНИЙ ВИНАХІДНИК СРСР

Професор Мінцер О. П. 

НАГОРОДИ 

Орден „Ярослава Мудрого” V ступеня

Професор Зозуля І. С.,
Академік НАМН України, член-кореспондент НАН України, професор Пиріг Л. А.,
Член-кореспондент НАМН України, професор Поліщук М. Є. 

Повний кавалер ордену „За заслуги”:

Академік НАМН України, професор  Вороненко Ю. В.
Академік НАМН України, професор Коваленко В. М.
Академік НАМН України, професор Фещенко Ю. І. 

„За заслуги” II ступеня

Професор Поліщук М. Є.
Професор Тронько М.Д.

„За заслуги” II ступеня та IIІ ступеня

Член-кореспондент НАМН України, професор Вдовиченко Ю. П.
Професор Загорій В. А.,
Професор Мінцер О. П.,
Професор Поляченко Ю. В.,
Член-кореспондент НАН та НАМН України, професор Сергієнко М. М. 
Академік НАМН України, Тронько М. Д.
                           

„За заслуги” IIІ ступеня

Доцент Біль Б. Н.
Професор Владимиров О. А.
Доцент Гульчій М. В.
Член-кореспондент НАМН України, професор Козявкін В. І.
Професор Корнацький В. М.
Професор М’ясоєдов Д. В.
Професор Павленко О. В.
Член-кореспондент НАМН України, професор Поліщук М. Є.
Професор Радзіховський А. П.
Професор Рощін Г. Г.
Доцент Руденко В. В.
Професор Тимофєєв О. О.
Академік НАМН України,  член – кореспондент НАН України, професор Тронько М. Д.
Професор Шкорботун В. О. 

 

Орден „Княгині Ольги” І ступеня

Професор Дрогомирецька М. С. 

 

Орден „Княгині Ольги” ІI ступеня

Професор Дрогомирецька М. С.

 

„Княгині Ольги” ІІІ ступеня

Професор Гойда Н. Г.

ПОЧЕСНІ ДОКТОРИ МЕДИЦИНИ ТА ПРОФЕСОРИ  ЗАРУБІЖНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ

 Doctor Honoris Causa, Proffesor Honoris Causa

Професор Шекера О. Г. - почесний професор Киргизької Державної медичної академії ім. А. К. Ахунбаєва

ПОЧЕСНІ ДОКТОРИ МЕДИЦИНИ ТА ПРОФЕСОРИ НМАПО імені П. Л. ШУПИКА

 Doctor Honoris Causa, Proffesor Honoris Causa

Професор Теодор Хельбрюгге - професор університету Людвіга Максиміліана у Мюнхені (Німеччина),  академія реабілітації розвитку (Мюнхен) (Німеччина) – Почесний доктор медицини

Професор Альберт Шинцель - директор Інституту медичної генетики університету м. Цюриха (Швейцарія)
 - Почесний доктор медицини
Професор Ніколай Райнов- нейрохірургічна клініка Аугсбург (Німеччина) - Почесний доктор медицини
Професор Валькмар Гайдеке - нейрохірургічна клініка Аузбург (Німеччина) - Почесний доктор медицини
Реваз Ботчорішвілі – керівник Міжнародного центру ендоскопічної гінекології та хірургії
 міста Клермон-Ферран (Франція) - Почесний доктор медицини
Лауреат Альтернативної Нобелівської премії Джордж Вітулкас - директор міжнародної академії
 класичної гомеопатії (Греція) - Почесний професор
Професор Хубертус фон Фосс – директор Мюнхенського реабілітаційного центру (Німеччина)
 – Почесний професор
Професор Ктібор Стефан Вайс – приватна клініка (Австрія) – Почесний професор
Професор Тревор Гіббс - Королівський коледж лікарів загальної практики (Великобританія)
 - Почесний професор

Перспективи розвитку НМАПО імені П.Л. Шупика визначені у засадничих документах: Стратегії розвитку на 2016-2020 рр. та Програмі розвитку до 2022 р.

Метою діяльності НМАПО імені П. Л. Шупика є поступальний розвиток як інноваційного освітньо-науково-медичного центру України, що відповідно до вітчизняних та міжнародних стандартів (у тому числі міжнародного стандарту ISO 9001:2015), забезпечуватиме:

  1. Підготовку та безперервний професійний розвиток конкурентоздатних фахівців, готових до реалізації новітніх технологій в Україні і за кордоном.
  2. Підготовку наукових, науково-педагогічних кадрів та їх атестацію.
  3. Проведення на сучасному рівні наукових досліджень та сприяння впровадженню їх результатів у практику охорони здоров’я.
  4. Надання на клінічних базах та в структурних підрозділах НМАПО імені П. Л. Шупика, які провадять медичну практику, висококваліфікованої медичної допомоги населенню та участь в управлінській діяльності щодо її покращання в Україні.
  5. Розширення міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти та науки.

Стратегічні напрями:

  1. Безперервне поліпшення якості освітніх послуг, що покладається в основу розвитку НМАПО імені П. Л. Шупика в інтересах осіб, які навчаються в академії, та усіх зацікавлених сторін. Орієнтування на задоволеність поточних і майбутніх потреб споживачів освітніх послуг, а також випередження їх очікувань. Побудова системи комунікацій з зацікавленими сторонами, яка б дозволила досягати максимальної результативності взаємовідносин, здійснювати вагомий внесок у підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців відповідно до потреб суспільства й ринку праці, збереження здоров’я населення та розвиток медицини, задоволення потреб суспільства і країни через якісну медичну освіту і лікувально-консультативну допомогу.
  2. Формування моделі діяльності НМАПО імені П. Л. Шупика на основі поєднання освіти, науки, медичної практики й інновацій, забезпечення інтеграції до міжнародного науково-освітнього простору. Розвиток локальної нормативної бази НМАПО імені П. Л. Шупика, досягнення академічної, організаційної та фінансової автономії, демократизації системи управління
  3. Формування соціокультурного мотиваційного середовища НМАПО імені П. Л. Шупика, покращення соціального захисту працівників, що сприяє професійному зростанню, забезпечує високу якість освіти, отримання нових знань та їх передачу особам, які навчаються, динамічний розвиток досліджень й інновацій. Виховання ставлення до забезпечення якості по всім напрямкам діяльності як першочергового завдання кожного працівника НМАПО імені П. Л. Шупика.
  4. Розвиток фінансового, інформаційного, матеріально-технічного та інфраструктурного забезпечення освітньо-наукових процесів та консультативної медичної допомоги в НМАПО імені П. Л. Шупика.

 

     

ГІМН НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ імені П. Л. ШУПИКА

Слова кандидата медичних наук, доцента кафедри стоматології дитячого віку Парпалей Катерини Анатоліївни 

 

Нам дев`яносто п’ять! Та ми всі молоді,
Бадьорі, наполегливі, завзяті.                
Лише одне ми маєм на меті,                  
Щоб процвітала наша «Alma mater!»       

Шануймо Академію свою,                      
За її мудрість, доброту, стремління.       
Підставимо своє плече її,                      
Бо це вона навчила нас сумлінню!         

Подбаймо, щоб завжди кожен пам`ятав,
Про тих, хто біля витоків її стояв.          
Хто не жалів ні сили, ані часу,               
Хто себе справі до останку віддавав!     

Хто дбав про те, щоб ми могли сьогодні
Відчути радість ювілейних дат.             
І завжди радісну мали нагоду              
Сказати щиро, Академіє, «VIVAT»!       

Про тебе добра слава всюди лине в світі,
Міцніє з часом твоя мудрість золота.     
Отож усі ми, учні твої, діти                  
Бажаєм долі щедрої « На многая і многая літа»!

 

   

Переглянути в PDF